Мені сьогодні наснились ці двоє чарівних чоловіків,


( both of them )

It's a pity it hasn't downloaded properly..(



( i never dreamed.. )

Так виглядала позавчора Поштова площа, та її частина, що біля фунікулеру. Якраз пройшов дощ, точніше, злива - справжня літня злива. Після неї все злилося в єдине ціле, частини якого переходили одна в одну, розчинялись одна в одній, відображались одна в одній..









( +8 )

«И вот я лежал в воде и понимал, что должен умереть, но все было совсем иначе, чем тогда в темнице. Я ничего не имел против, смерть не казалась мне больше страшною. Я чувствовал сильную боль, которая с тех пор часто мучила меня, и видел некий сон или видение, называй это как знаешь. Я лежал, а в моей груди свирепствовала боль, и я боролся с нею и кричал и вдруг услышал смеющийся голос – голос, которого не слышал с самого своего детства. То был голос моей матери, низкий женский голос, полный вожделения и любви. И тут я увидел, что это она, что она рядом, что голова моя у нее на коленях и она вскрыла мне грудь и погрузила пальцы свои глубоко меж ребер, чтобы изъять мое сердце. Когда я увидел и понял это, боль исчезла. И сейчас то же: когда эта боль возвращается, это не боль, это не враг; это пальцы матери, извлекающей из груди мое сердце. Она неутомима. Иногда она стискивает пальцы и издает сладострастные стоны. А иногда смеется и что-то ласково бормочет. Иногда она не со мною, а высоко в небе, меж облаков; я вижу ее лик, огромный, как облако; она парит в небесах и печально улыбается, и печальная улыбка эта впивается мне в сердце, словно пытаясь вырвать его из груди».
Герман Гессе, «Нарцисс и Гольдмунд».

I. Колись, роки зо три тому, мені було дуже недобре від хвилювання. Це був мій перший захист – курсової роботи. Я відчувала себе зовсім позбавленої підтримки перед усіма викладачами нашої катедри, котрих я на той час іще не знала, і сонце світило на мене. Раптом мені уявилось, як сонячний промінь ліг поцілунком у моє сонячне сплетіння. Мені стало трохи млосно й лоскотно – в будь-якому разі дуже приємно. Я не перестала хвилюватись і отримала своє «три», але цей момент зрушив кам’яну глибу невпевненості.

II. Десь із півроку потому я перебувала в меланхолійному стані. Найбільші загострення в мене відбуваються зазвичай при виконанні буденних справ. От і тоді я проходила супермаркетом, повз найнеприємніший для мене м’ясний відділ. М’ясні продукти затримали на собі мій погляд. Я уявила надміру чітко, як звір прогризає мені шлунок і виїдає мої нутрощі. Болю не було, навіть уявного. Був лоскіт та приємність.

Колись мені уявилась ілюстрація до навчального дня в Школі соціальної роботи НаУКМА. Студенти перед його початком, вишикувавшись у чергу, складають на стіл свої "ярлики" (чомусь уявляються як значки), якими зазвичай називають клієнтів соціальної роботи в повсякденному житті. Побувши чемними дівчатами й хлопцями, натомившись від толерантності, наприкінці навчального дня [майбутня] еліта вітчизняної соціальної роботи забирає свої "ярлики" назад, щоб продовжувати користуватись ними.


( Розчин толерантності )

Після перегляду 7-ї серії серіалу "Harper's Island" із Віктором я, як завжди відходячи від переляку, шукаю, як би пожартувати. Говорю, що цей серіал - пропаганда абортів, через одну персонажку, маленьку дівчинку-зло. На що мій візаві відповідає: "Вся історія - це пропаганда абортів!"

Мені сьогодні знов наснився поїзд. Метро.
Колись вже дивилась щось подібне. Десь на зеленій лінії (та, котра від "Сирця" через "Печерську" та до "Червоного Хутора") була станція - назви не пам'ятаю - яка була пересадкою на якісь проміжні станції, яких нібито не було на мапі. В тому давнішньому сні треба було переходити на інший потяг по рейках (ще, здається, бігти до нього, зупиняти). В сьогоднішньому сновидінні це був єдиний потяг, тільки між вагонами був маленький, на зразок причіпного, що нагадував вагончик фунікулеру. Я забилась у нього і їхала. Ще дивилась у мапу й дивувалась, що тих станцій, до яких він везе, немає.
А ще колись я їхала в Закарпаття (а саме - наче в Полтаву) в поїзді, що нагадував метро. Все закінчилось тим, що я не встигла на одній із зупинок назад, довелось іти пішки через якісь мости, сходи, стежки..
Здається, всі три рази сновидіння закінчувалось містом.. Тим, яке теж мені постійно сниться по частинах..
А ще колись був майже-безкінечний спіралеподібний ескалатор - але то вже в аеропорті..

Хто з вас шаман, що тлумачить сни?

Люди, а чи хтось із вас (або хтось із того, кого ви знаєте) вміє плести дреди?

Скільки це буде коштувати (грошей та часу)? :)

Чи є тут люди, які хотіли б побути в ролі клієнта психотерапії?

Консультація проводитиметься в навчальних цілях,
в одному з психотерапевтичних напрямів,

вона буде записуватись,

але максимальне позитивне використання мною всіх можливих ресурсів
(маються на увазі професійні навички та мої особистісні якості)
обіцяю.

Як і конфіденційність.

Коментарі заскрінено,

пишіть, коли що - зустрінемось, поговоримо :)

1. Люди вчаться на своїх помилках - тільки так можна щось справді зрозуміти. Але це зовсім не нова теза, хоч у багатьох випадках чомусь спірна..

2. Зубні лікарі - цікаві люди. Завжди хочеться знати, чи бояться вони самі зубних лікарів, і завжди дивує те, що здебільшого таки бояться. Боятись - це природньо. Сама я боюсь найбільше двох речей - висоти і зубних лікарів. Моя "зубна фея" - альпіністка (гірська туристка?).

3. Хороший зубний лікар повинен мати здатність чітко формулювати свої думки, "володіти текстом". У нього є час - від уколу анестетика до його повної дії - за який лікар має "заговорити" пацієнта, дати йому месідж, який займатиме думки того впродовж всього сеансу лікування. Відповідно, це має бути щось неоднозначне, але в той же час відточене. ..Над повідомленням своєї "зубної феї" я думала цілий день, і навіть досі час від часу..

4. Ультракаїн - кумедна річ, дав мені змогу відчути себе змією та героїнею "Аліси в Країні Чудес" (попити чай з половини чашки)!

5. Неймовірно шкода, що після сеансів у дантиста немає фідбеку, як, скажімо, після тренінґу чи то психотерапевтичних сесій. З кожним разом збирається дедалі більше думок, якими так хочеться поділитись..

Оскільки моїх змістовних (у нормальному для мене значенні цього слова) текстових записів останнім часом було негусто, а бажання посприяти їхній появі мало місце бути, причому неодноразово, тому я вирішила піти банальним шляхом і підсумувати минулий рік, яким він був для Айночки.


( In the year 2525.. )

:)*

It seems that I’m being slowly killed.. Driven to madness, and then slowly, piece by piece, ripped off myself.. She uses me, tries my patience. Is it okay to be suffering because of a woman?! Guess it’s not, but I am. Damn, I am! I am!.. I can’t do nothing, because the woman is more than someone close, she’s a part of me, to my shock and horror I am so bloody like her..! Sometimes I feel as if I were her leg, a useless limb without cerebral coordination. She steps on me when she wants; she uses me to wear boots or stockings, to intrigue people, as an object of pride, as if I were her possession. And, damn, I am! I really am! I depend on her, I’m afraid of her, I fear to do something she doesn’t approve. So, I lie, I lie a lot, I hold up my truth, my own truth as my own treasure, the only treasure I have. The only belonging in this realm of HERS, this bloody dwelling of communal values and ideas. She forces to share goods as well as she herself shares responsibility. Cowardly little attacking doggy, little low woman with that high dare of hers.
The worst and ugliest thing about me is that I feel weak and dependent, childish and helpless. Just like her. Now I see that I always feared not to be needed by her – just as she did. We lost each other long ago, which holds us tight together, two sick circus freaks..

Sign a Petition:





< there has to be a movie >





Johnny Depp should play Syd Barrett





.

Bloody... morons
...doctors
...teachers
...time
...avoidings
...nerves
...weaknesses
...needs
...mornings
...nights
...time
...lies


..stuck in fucking chicken town..

Tongues are clacking words of one vision
One tiny incision and teeth are cracking
On thin air, on thin air
And teeth are cracking on thin air

Pulled to bits--in silence
Left rotting on the ground
Slowly pulled to bits--in silence
Without a sound, without a sound

Buildings bleached with shatter-shatter-clatter
Fill their senses with cement
Watch the people scatter
One by one, one by one

Pulled to bits--in silence
Left rotting on the ground
Slowly pulled to bits--in silence
Without a sound, without a sound

Young lungs snapping coming up for air
The mindless ones yapping, slashing through the thoroughfare
One by one, one by one
Oh one by one without a fucking care

Pulled to bits--in silence
Left rotting on the ground
Slowly pull to bits--in silence
Without a sound, without a fucking sound
Pulled to bits, yackety-yackety-yack-yack-yack
Pulled to bits, shatter-shatter-shatter-clatter
Pulled to bits, yap-yap-yap-yapping
Pulled to bits--without a sound